Якщо прогулятися районами із старовинною, ще дореволюційною, забудовою, то можна помітити, що вони зводилися кварталами. На карті це найчастіше виглядає як чіткий квадрат, чотири сторони якого являють собою суцільну стіну щільно притиснутих одне до одного будинків, висотою 2-5 поверхів. Усередині такого квадрата – або один загальний двір (до нього ведуть кілька входів з різних сторін), або кілька дворів-колодязів. Сьогодні в Україні так не будують, віддаючи перевагу висоткам. EtCetera з’ясовував, чим хороша квартальна забудова і чому європейські міста віддають перевагу саме їй.
ЦЕ ГАРНО. Малоповерхова квартальна забудова створює гармонійне міське середовище. Тротуари розташовані уздовж фасадів будинків, де на перших поверхах працює найбільш затребуваний місцевим населенням бізнес: кафе, магазини, квіткові крамниці, перукарні. Кожен такий заклад прагне впорядкувати прилеглу територію – встановлює лавки, навіси, місця для відпочинку, велопарковки. Таким районом приємно пройтись.
Якщо говорити про малоповерхову забудову європейських міст, наприклад Копенгагена або Амстердама, то тут немає однакових будинків або дитячих майданчиків. Усі будівлі та громадські простори унікальні і цікаві. Відрізняється не тільки забарвлення будинків, але і їх форма та поверховість. Таке міське середовище створює настрій і затишок.
ЦЕ БЕЗПЕЧНО. В умовах кварталів практично виключені «глухі» місця. Усередині кварталу – загальний двір, захищений з усіх боків будинками. Часто він може мати тільки один вхід. Стороннім заходити всередину немає потреби, а зробити це, залишившись непоміченим, буде складно. Зовні кварталу безпечне середовище створює бізнес, забезпечуючи освітленість і «людність».
ЦЕ КОМФОРТНО. Середовище з малоповерховою квартальною забудовою психологічно більш комфортне для людини. Висотки затуляють сонце, «тиснуть» своїми розмірами, створюють протяги. А будинки на 3-4 поверхи, розташовані у формі колодязя, створюють єдину квартальну стіну вздовж вулиці, співрозмірну з людиною. Така висота сприймається легко і не створює відчуття «нависання» бетонного монстра.
Квартальна забудова дозволяє розташовувати будинки близько одне до одного без шкоди для зон відпочинку і сприйняття. А типовий новий український мікрорайон – це хаотично розміщені висотки з пустирями і парковками між ними. Проживаючи в його центрі, можна витрачати по 15-20 хвилин на те, щоб дістатися до зупинки громадського транспорту.
ЦЕ РАЦІОНАЛЬНО. Може здатися, що побудувати «свічку» на 16 поверхів набагато вигідніше, ніж чотири 4-поверхові будинки. Експерти кажуть, що вигода дійсно є, але вона не настільки велика і довгострокова, а крім того – дуже рідко буває виправдана.
Справа в тому, що велика поверховість здорожує будівництво. Висотка вимагає додаткових досліджень грунту, більшої кількості дозволів на будівництво, абсолютно інших рішень зведення, більше робочих з відповідною кваліфікацією. До того ж, є певні норми інсоляції (рівня природної освітленості), які не дозволяють забудовникові поставити будівлі дуже близько одну до одної. Тобто: якщо зводиться житловий комплекс з декількох будівель, то для нього буде потрібна досить велика територія з урахуванням норм освітленості, наявності паркувальних місць та іншої інфраструктури. А будинки заввишки в 4-5 поверхів можуть без втрати комфорту для мешканців розміщуватися компактно. Різний рівень поверховості та архітектурні лайфхаки допоможуть навіть ізольованому двору отримувати достатньо сонячного світла у будь-який час року і дня.
ЦЕ – ДЛЯ ЛЮДЕЙ. Досвід європейських міст показує, що квартальна малоповерхова забудова створює комфортне для людей середовище. Двори стають місцем, де хочеться проводити час. У них не стоять машини – невеликі парковки «ховаються під землю» або виносяться за межі кварталу. Двори зелені, просторі і безпечні.
Комерційні заклади не доставляють занепокоєння мешканцям, оскільки не мають доступу до внутрішнього двору. А сусіди зазвичай добре знають одне одного і стають згуртованою спільнотою.
Сучасні українці поки про таке житло можуть лише мріяти. Адже вітчизняні міста йдуть двома шляхами:
– по-перше, забудовують невеликі ділянки цінної землі (центр міста, ділянки біля моря або річки) хаотичними висотками;
– по-друге, зводять нові висотні мікрорайони на кшталт радянських (за рідкісним винятком) на околицях.
Фото: Живий журнал Іллі Варламова