Рівне, на щастя, живе без соціальних збурень. У нас немає пікетів освітян, протестів медиків, бунтів тролейбусників. Водночас, ми маємо як досягнення, якими по праву пишаємося, так і проблеми, які намагаємося неодмінно вирішити. Про здобутки і негаразди відверто у переддень дня народження Рівного розповів міський голова Володимир ХОМКО.
Рівне подорослішало ще на рік. Цієї неділі ми відзначимо 736-ту річницю нашого міста. Яким був для Рівного і рівнян цей непростий для України в цілому рік, що минув? Чим ми можемо пишатися, а що нам дошкуляло?
Про це напередодні Дня міста журналіст «7 днів» розпитував міського голову Рівного Володимира ХОМКА.
– Володимире Євгеновичу, розпочнемо з того, як позначилися на життєдіяльності міста бурхливі події, пов’язані з президентськими та позачерговими парламентськими виборами, до яких додалися зміни у Бюджетному кодексі?
– У нас кожен рік по-своєму особливий. То реформи, то революції, то вибори, то ще щось. Простих років у цій державі немає. Україна за останні 10–12 років пережила те, чого Швейцарія, напевне, за три-чотири сторіччя не проходила. Тому не можна сказати, що цей рік відрізняється від попередніх чимось надзвичайним.
Щоправда, підсумки зазвичай підбивають наприкінці року, але у нас уже склалася традиція робити проміжний аналіз пройденого шляху напередодні Дня міста. Це й логічно, бо то все ж таки знаковий для Рівного день. І головне, ми вже щось зробили і приблизно знаємо, що ще зробимо до кінця року. Отож, незважаючи на всі перипетії й вибори, бюджет міста дозволяє нам впевнено дивитись у майбутнє. Те, що запланували, до кінця року зробимо, якщо не буде якихось форс-мажорних явищ чи, скажімо, стрімкого стрибка курсу валют.
– Тобто зменшення бюджету розвитку не зумовило негативних наслідків?
– Бюджет у цьому році був збалансований. Він трошки гірший, ніж торік, але кращий, як до початку реформи децентралізації. Тому вважаю, що рік більш-менш нормальний. При цьому зауважу: коли триває бюджетний процес, депутати подають свої запити і побажання. Очевидно, все те, що вони пропонують, дуже важливе. Але треба розуміти, що ми ділимо тільки ті гроші, які заробляємо. Ми не можемо дозволити собі запланувати більші витрати, ніж заробили. До речі, коли хтось каже, що треба заробляти більше, нічого з цього не вийде. Бо буде вилучення з бюджету: заробимо більше – заберуть більше. Бюджет у нас приблизно такий, як у Луцьку. І навряд чи хтось може на це вплинути. Отже завдання міської влади в тому, щоб ці кошти були розподілені раціонально, на те, що потрібно передусім.
З огляду на те, що у нас щороку досить професійно формується бюджет, ніколи не було проблем із фінансуванням галузей або виплатою заробітних плат тощо. Зверніть увагу: у той час, коли у багатьох містах то вчителі бунтують, то медики протестують, то тролейбусники пікетують, у Рівному все спокійно. Бо у нас завжди все вчасно виплачено.
– Які напрями пріоритетні цього року?
– Все, що стосується поліпшення життя мешканців Рівного, пріоритетне. Давайте пройдемося по галузях. Візьмімо, наприклад, медичну галузь, де вже відбулося реформування первинної ланки. Ми створили три центри первинної медико-санітарної допомоги, які нині укомплектовані кадрами, в тому числі й керівними, і забезпечені більш-менш нормальними приміщеннями. Хоча нам відповідно до вимог медичної реформи потрібні ще додаткові приміщення. Шукаємо варіанти на Північному та Щасливому. Але навіть з тим, що маємо, доволі непогано виглядаємо на тлі держави. У нас хороші показники укладання угод із сімейними лікарями. Коли до нас приїжджала в.о. міністра охорони здоров’я Уляна Супрун, вона завжди ставила Рівне у приклад іншим як місто, де успішно справляються із впровадженням нововведень.
Розуміючи, що наближається другий етап медичної реформи, ми вклали немалі гроші у наші заклади охорони здоров’я. Багато коштів виділили на центральну міську лікарню. Зокрема, провели утеплення, а я нагадаю, що раніше там зробили автономну котельну, пральну. Відремонтовані фактично всі відділення. Придбано обладнання, про яке раніше ми навіть не мріяли. Якщо б мені років п’ять тому сказали, що купимо для кардіологічного відділення № 1 ангіографічне обладнання (на нього виділено 24 мільйони, половину з яких дало місто, а решту – держава), я б твердив, що це просто нереально – хочемо цього чи ні. Адже, якщо ваш бюджет становить, скажімо, 40 мільйонів, то, очевидно, ви не дасте на медичну апаратуру 25 мільйонів. Бо це все одно що, образно кажучи, покласти зуби на полицю. А крім медицини є й інші галузі, треба ремонтувати дороги, забезпечувати всім необхідним дитячі садки, школи і т.д.
– Виходить, що для охорони здоров’я, яка тривалий час потерпала через відсутність будь-якого фінансування, настала золота ера?
– Бюджет міста дозволяє нам зміцнювати матеріально-технічну базу охорони здоров’я Рівного. І не тільки центральної міської лікарні. Ми, наприклад, не так давно придбали за понад 1,6 мільйона гривень рентгенівський цифровий діагностичний комплекс. Торік у жовтні за кошти бюджету розвитку (1,8 мільйона гривень) капітально відремонтували післяпологове відділення міського пологового будинку. Там 15 комфортних палат з новими меблями, душовими кімнатами та санвузлами, необхідним посудом, пеленальними столиками тощо. Торік більш як 2,6 мільйона гривень дали з міського бюджету на капремонт і утеплення міської дитячої лікарні.
Половину з 24 мільйонів гривень коштів на придбання ангіографа для кардіологічного відділення ЦМЛ дало місто.
Не залишили без уваги залізничну лікарню, яку нам передали, не питаючи нашої згоди. Ми нічого не казали, хоча в деяких містах через занедбаний стан залізничних медзакладів відмовлялися брати їх на баланс міста. У нас, хоч лікарня тривалий час не ремонтувалася, це була добротна лікувальна установа з хорошим, професійним та енергійним колективом на чолі з чудовим керівником. Мало того, що ми прийняли медзаклад, ми ще й встигли за короткий час зробити там деякі ремонти. Крім того, як знаєте, ми зробили цього року в міській лікарні № 2 реабілітаційне відділення, яке визнане одним із кращих в Україні, отримавши відзнаку «Чиста лікарня».
І зроблено це тому, бо очевидно, що лікарня № 2 не зможе конкурувати з центральною лікарнею через об’єктивні обставини. Тому вона старається знайти свою нішу на ринку медичних послуг, яку ще ніхто не зайняв.
– На вирішенні яких проблем ви зосередили свою увагу в освітянській галузі?
– У нас немає проблем зі школами, є невирішені питання по дитсадках. Ви знаєте, що в цьому році вже відкрили приватний дошкільний заклад на Щасливому, готуємо до здачі ДНЗ «Вишенька», розпочали будівництво дитсадка на Північному.
З огляду на тренди народжуваності, думаю, років через два, від сили – три, ми вийдемо на рівень, коли у нас не буде ніяких проблем і з дитсадками.
Ми докладаємо зусиль, аби забезпечити місцями в дитсадках наших дітей, які живуть у місті Рівному. Це наш обов’язок. А забезпечення дітей, які живуть у навколишніх селах, це обов’язок їхніх сільських рад.
Ми прийняли рішення не приймати у дитсадки дітей з навколишніх сіл. Але, очевидно, не можемо заборонити відвідувати дошкільні навчальні заклади міста тим дітям, які вже туди прийняті. Тому готується рішення сесії, згідно з яким територіальні громади мають сплатити нам кошти за тих своїх діток, які вже відвідують наші дитсадки, бо ми дотуємо їх з міського бюджету. І витрачаємо на це чималі гроші. Натомість ті кошти, що зекономимо, витратимо на своїх людей, на лікування, утеплення будинків. Тобто подбаємо про свою громаду. У нас вона є, і у нас вона визначена.
Тому по освіті ситуація більш-менш нормальна. Більше того, ви подивіться на результати ЗНО наших випускників. Ми за рівнем знань посідаємо доволі хороші позиції в Україні (за даними Львівського РЦОЯО, Рівне стало третім серед обласних центрів України за результатами ЗНО-2019). Єдине тривожить, що діти виїжджають з міста. У цьому році, коли я вручав золоті медалі, то питав дітей про їхні плани. Навіть не хочу називати цифру, скільки з них сказали, що поїдуть з Рівного. Для мене це погано як для міського голови, так і пересічного мешканця Рівного. Бо я нікуди їхати звідси не збираюся. І очевидно, хотів би жити серед працьовитих, розумних, красивих людей. Жити серед нероб і невдах нікому не хочеться. Та, поки ситуація не зміниться в цілому в державі, навряд чи щось зміниться у місті Рівному.
– Оскільки, як твердять, не хлібом єдиним живе людина, давайте торкнемося галузі культури. Що тут змінилося?
– Подивіться, скільки культурно-масових заходів проведено тільки за останній рік і скільки колективів побувало у Рівному з концертами. Я, скільки живу у Рівному (а це, самі розумієте, немало), такого нашестя артистів у нашому місті ніколи не бачив. Цьому є декілька причин. А куди, скажіть, могли приїхати сім-вісім років тому зірки сцени, коли у Рівному не було жодного нормального будинку культури? Тепер гляньте самі. Міський будинок культури в парку Тараса Шевченка відремонтований. У міський палац культури «Текстильник», де відреставровані сцена і фойє та куплені нові крісла, зараз не соромно запросити навіть найпопулярніших артистів. А порахуйте, скільки різних фестивалів, на які виділяються кошти з міського бюджету, відбувається щороку в Рівному!
Втім, зупинюся на іншому. Ми довго чекали дозволу Києва на завершення ремонтних робіт біля «зеленки». Кошти є, фірма – серйозна, тому, сподіваюся, дуже скоро парк культури імені Тараса Шевченка стане родзинкою Рівного і улюбленим місцем відпочинку рівнян. Взагалі ми йдемо від міського будинку культури у глибину парку. Зокрема, вже відремонтували туалети, літню естраду.
Після завершення ремонтних робіт у парку культури імені Тараса Шевченка він стане улюбленим місцем відпочинку рівнян.
Далі впорядкуємо підземелля – накриємо його, всередині зробимо квест-кімнати, а довкола осучаснимо. Потім будемо рухатися по парку далі. Не за рік, але з часом усе зробимо. Наступним етапом будуть басейни чи фонтани, які зараз критикують.
Все за раз не зробимо, на все коштів немає, але завершимо розпочатий об’єкт (на нього виділено 17 мільйонів гривень, це немала сума), перейдемо до інших.
– Виходить, культура, як і медицина, надолужує те, чого не мала в попередні роки?
– І не тільки культура. Подивіться, скільки ми дитячих майданчиків побудували (за останні три роки встановили більш як 100 таких майданчиків)! А скільки нових спортивних майданчиків з’явилося! І ще будуються. Сім-вісім років тому в Рівному не було жодного відремонтованого майданчика.
У Рівному налічується 37 спортивних майданчиків, з яких за останні три роки 27 відремонтовано і 5 збудовано
Це тренд останніх років. Та й самі ремонти інші. Гляньте, яке нині покриття стелимо, яке спортивне знаряддя встановлюємо. Це зовсім інше, ніж те, що було раніше. Ми взагалі в останні роки багато грошей виділили як на масову фізичну культуру, так і на спорт. Візьміть ДЮСШ № 4, яку ми вже фактично повністю відремонтували. Цього року завершимо санвузли, і спортшкола стане, без перебільшення, зразковою. Чимало грошей в інші школи вклали.
Робимо все, щоб спортом у нормальних умовах займалось якомога більше рівнян. Так, нещодавно побудували футбольне поле зі штучним покриттям для мешканців Північного, а невдовзі таке ж облаштуємо на проспекті Миру (на це вже отримали кошти з державного бюджету).
А чого вартий прорив у розвитку спорту № 1 для Рівного! На День міста будемо відкривати пам’ятник спідвеїсту. Подивіться, якого високого рівня змагання цього року провели: півфінальні гонки особистого чемпіонату Європи SEC, відкритий міжнародний турнір з нагоди 60-річчя рівненського спідвею за участю відомих європейських гонщиків, міжнародний турнір «Меморіал Ігоря Марка» та інші. А 31 серпня Рівне прийматиме головний турнір сезону – фінал особистого чемпіонату Європи серед юніорів U21. Від міста я подав заявку на не менш престижні міжнародні змагання, щоб людям було цікаво.
Наше місто багато зробило для прориву в розвитку спорту №1 для Рівного.
Більше того, маємо свій міський клуб, де готуємо дітей. Купили обладнання, мотоцикли. Маємо хороші робочі стосунки з керівництвом ТСОУ, з яким домовилися, що нам передадуть туалет, бо регламентом міжнародних змагань передбачені певні вимоги до стадіонів. І хоча мототрек – не наш, але ми його використовуємо, тому заінтересовані, щоб там усе було добре. Тому маємо наміри відремонтувати бокси, зробити озвучення, навести лад у підземних туалетах, які, мабуть, років десять не працюють. Усе, звісно, за кошти міста. Візьмемо на свій баланс і відремонтуємо.
Щоб завершити тему спорту, скажу кілька слів про «Верес» і стадіон «Авангард». На щастя, ми знайшли хорошого спонсора для футбольної команди. Вмовили нашого головного орендаря цілісно-майнового комплексу теплопостачального підприємства, засновника групи компаній Укртепло, щоб він взяв на себе витрати з утримання клубу. На тлі ремонту стадіону «Авангард», думаю, «Верес» має хороші перспективи. Поки що кошти на стадіон є. Щоправда, проект дещо змінюємо. Справа в тому, що більшість елементів, які ми планували використати, як показало дослідження, уражені грибком, отож ми їх знесемо. Відтак фактично все буде відновлено повністю. Роботи йдуть, ще не освоєно близько 20 мільйонів гривень. Влаштовуємо буронабивні палі, вже завезені металоконструкції.
Найголовнішим будівельним об'єктом у Рівному цього року став стадіон.
– Як можете охарактеризувати ситуацію в комунальній сфері?
– Тут є як плюси, так і мінуси. Не можу оминути тему підтоплення центральної частини міста. Читаю коментарі, більшість з яких просто некомпетентні, люди висловили їх суто на емоціях. Найперше скажу, що нічого хорошого в тому, що місто підтоплює, немає. Але зауважу, якщо ви дивитеся новини, то бачите, що ситуація абсолютно однакова по всій Україні. У центральних частинах більшості міст немає зливної каналізації. І в нас її немає. Тому, коли йде сильна злива, вода потрапляє у фекальну каналізацію, а водоканал, який її експлуатує, змушений закривати засувки на насосних станціях. Відтак вода переповнює колектори, підтоплює вулиці і, на жаль, іде в річку.
Тобто все це призводить до двох бід. Перша – підтоплюється центр міста, і останній рік досить потужно. Причому для нас погано не тоді, коли злива тривала, а коли велика інтенсивність опадів, коли багато води випадає за короткий час. Під час останньої зливи за півтори години випала півмісячна норма. Раніше, як ви знаєте, таких злив не було. Очевидно, що це аномалія і, на жаль, не факт, що остання.
Друга біда в тому, що підтоплення міста і зливання води в річку призводить до її забруднення. Коли кажуть, що треба почистити річку, то я вас запевняю, що її можна чистити хоч десять разів на рік, але після кожної зливи все лайно з міста знову опиниться в річці. Тому треба вирішити питання, щоб фекальні стоки не потрапляли в річку.
Скажу відверто, готового рішення у мене немає. Найперше – через шалену вартість заходів і робіт. Але робити вигляд, що проблеми немає, ми також не можемо. Тому відразу після Дня міста буде проведена розширена нарада із залученням усіх можливих спеціалістів, активістів, просто небайдужих рівнян для вироблення концепції: що робити далі, куди рухатися? Мусимо визначити всі можливі заходи і хоч приблизно порахувати, скільки це буде коштувати. А вже потім виробимо дорожню карту дій, яка буде враховувати наші потреби і можливості.
Гірша ситуація з Басівкутським озером. Адже, як показали дослідження Національного університету водного господарства і природокористування, бруд приходить в основному з верхів’я річки. А водосховище перетворилося на звичайний відстійник. Тому основна наша надія на створену цього року обласну «Раду басейну річки Устя».
– Володимире Євгеновичу, а яка з розпочатих справ найважливіша особисто для вас?
– Мені важливо завершити все розпочате в парку, бо я хочу, щоб він був затишним і комфортним. А ще – будівництво стадіону. Очевидно, що стадіон є об’єктом № 1. І не тільки для мене, а й для Рівного, бо місто не може жити без стадіону. Тому будемо робити все, аби будівництво йшло нормальними темпами.
Планів багато. Не все одразу, але об’єкт за об’єктом будемо реалізувати задуми. Згадайте 14-ту школу, в якій колись діти навчались у пристосованому приміщенні колишньої конюшні, а нині – у затишних класах нової ЗОШ. Або згадайте будинок культури в парку Тараса Шевченка: ще недавно там фактично стояла руїна, а тепер – чудовий палац. Те саме стосується й палацу культури «Текстильник». А гляньте на повністю оновлену вулицю Шухевича. Невдовзі завершимо капремонт вулиці Макарова і бульвару Богдана Хмельницького. Словом, Рівне не стоїть на місці, а розвивається.
Користуючись нагодою, дякую всім, хто в той чи інший спосіб долучився до того, щоб місто жило і розвивалося. Людині, яка не розуміє, як функціонує міське господарство, здається, що все відбувається саме собою. Насправді треба докласти колосальних зусиль для того, щоб містом їздили тролейбуси, у кранах текла вода, у квартирах взимку було тепло.
Наведу лише такий приклад. Для того, щоб у квартирах була вода, її треба підняти з водоносного горизонту на глибині 100–500 метрів, перекачати за 30 кілометрів, очистити, знезаразити, декілька разів перекачати і підняти на 9-й поверх, а потім ще три-чотири рази перекачати, щоб відвести її на Рівнеазот, аби там очистити. І в цьому процесі задіяні сотні людей.
Так само треба докласти масу зусиль, щоб їздив тролейбус: його треба купити, доглядати за ним, підтримувати в робочому стані електромережу тощо. Не менше зусиль і ресурсів тратиться на асфальтування доріг, прибирання вулиць, догляд за клумбами і зеленими зонами. Життєдіяльність міста – це робота складного організму. На щастя, в Рівному всі підприємства життєзабезпечення функціонують без будь-яких, в тому числі фінансових, проблем. Цього майже ніхто не бачить. І слава Богу!
Дякую всім, хто долучився до того, що місто жило без проблем. У нас працьовиті, розумні люди, є необхідні ресурси. Отже, ми маємо всі шанси жити заможно і щасливо, чого всім нам і бажаю!