Фотоальбом Balcony chic від видавництва «Основи» був випущений у 2019 році. Його автор, архітектор та художник Олександр Бурлака, не лише зібрав фотографії балконів із різних міст України, але й провів власне дослідження, щоб зрозуміти причини та хронологію появи заскленого балкона.
Восени 2018 року до державних будівельних норм були внесені зміни: засклений балкон був зафіксований як архітектурна форма та дозволений до проєктування. Взагалі, такий балкон – це елемент вернакулярної (місцевої, народної) архітектури. Це стихійна та надзвичайно функціональна архітектура, що виникає з потреби. Архітектура без архітектора, перша та найбільш примітивна її форма. Вона завжди залишається поруч і може мати навіть сильніший вплив ніж та архітектура, яку ми зазвичай вивчаємо. Багато архітекторів бачать у вернакулярній архітектурі красу та джерело натхнення.
Я розповідатиму про балкон як про архітектурну форму й одночасно про функції, якими люди їх наділяють. Наприклад, політичну: її можна простежити ще з часів Стародавнього Єгипту. На картинах того часу зображено, як фараони виходили на свої прикрашені дорогоцінностями балкони, щоб спостерігати за громадянами, рабами та дарами, принесеними на свято. Папа Римський традиційно вітає людей з балкона. Так само вітав натовп Муссоліні. Існує легенда, що коли ще не існувало спеціальних компаній, які б змонтували сцену на Майдані, Грушевський зачитував універсали з балкона на Софійській площі.
Зовсім іншу функцію отримав балкон у Парижі ХІХ століття. Місто розрізали бульвари, на яких почали будувати будинки для буржуазії з балконами. Вони мали розважальну функцію: дати жителям можливість спостерігати місто з нової перспективи. Крім того, у середині ХІХ століття бактерії були визначені як основна причина хвороб. Але антибіотиків ще не існувало, а тому сонячне світло залишалось чи не єдиним методом боротьби з ними. У цей час почали будувати санаторії з великими балконами: на них проводили час та навіть спали. З появою соціалістичних режимів та багатоповерхових багатоквартирних будинків, балкони залишалися методом оздоровлення та принесення сонячного світла в оселі. Вони стали важливим елементом архітектури Баугаусу.
Говорячи про архітектуру Радянського Союзу, сталінському періоду були притаманні великі балкони, куди можна було винести, скажімо, ліжко. Часто можна побачити також балкон в балконі: менший демонструє масштаб людини, більший – універсалу людини. Але цей період закінчується у 1955 році з декретом «Про усунення надмірностей у проєктуванні та будівництві». З одного боку, це стосувалося оздоблення. Наприклад, проєкт готелю «Україна» позбувся багатьох декоративних елементів, шпилів тощо. З іншого, починається програма масового житлового будівництва та пошуки мінімальних можливих розмірів житла.
Фото: Видавництво «Основи»
Важливо те, що у таких умовах балкон не зараховується до загальної площі квартири. А тому це був додатковий простір. На фотографіях житлових масивів видно, що на балконах влаштовували конструкції для затінення, розвішування білизни, вазонів. Або зберігали лижі, наприклад. Важко точно сказати, коли почали з’являтися засклення. Але вже у середині 70-х років, коли проєктувався житловий масив «Перемога» у Дніпрі, його архітектор Павло Нірінберг враховував цей фактор. У 16-поверхівках балкони мали перегородки у вигляді вітрил, розміщені під різними кутами, щоб ускладнити засклення. Але, як ми побачимо пізніше, це не спрацювало.
Можна виділити певні віхи розвитку заскленого балкона. Часто їх можна побачити навіть на одному фасаді. Спочатку такі балкони мали дерев’яні рами та невеликі скельця: у цей період скло чи не вперше стало доступним матеріалом. Згодом з’явився так званий «броварський» балкон: на заводі у Броварах виробляли гумову стрічку, що дозволяла вставити скло у вирізані в металі форми. У той час не було будівельних супермаркетів, де можна було купити матеріали. Засклений балкон фактично став формалізацією тіньової економіки СРСР.
Вже у 90-х роках стали доступні нові матеріали, наприклад утеплені профілі, та з’явилися компанії, що займаються заскленням. Більшість так званих «цар-балконів», коли простір квартири значно розширюють завдяки балкону чи прибудові, з’явилися вже після 2000-них. Серед них, звісно, є багато цікавих випадків. Існують навіть запатентовані проєкти вуликів та грибних ферм на балконах. Я спочатку думав збирати такі незвичні приклади, але потім задумався про те, що ж тоді норма, нормальний балкон. Врешті це стало одним з питань дослідження.
Фото: Видавництво «Основи»
Ще одним питанням стали причини їх появи. Сьогодні часом балкони склять, бо так повинно бути. Але спочатку вони виникали з певної потреби. Наприклад, збільшити площу квартири. Або влаштувати окремий вхід для маленьких магазинів та перукарень на перших поверхах. Для людей на візках балкон може бути єдиною можливістю подихати свіжим повітря або влаштувати зручний пандус на першому поверсі. Зовнішній вигляд балконів часто напряму відображає цю потребу. Наприклад, люди встановлюють додаткове вікно у нижній частині, щоб бачити своє припарковане у дворі авто, не встаючи з дивану.
Звісно, як архітектор я ненавидів балкони. Але їх не можна було не зрозуміти та не полюбити під час роботи над книгою. Думаю, архітектори можуть вчитися у моделі стихійної архітектури. Наприклад тому, як збільшити площу житла під час системної реконструкції будинків 60-х років.
Водночас, на мою думку, засклені балкони – це ілюстрація розділеного та егоїстичного суспільства. Людям важливо, як квартира виглядає зсередини, але вони не думають про інших, про загальний вигляд будівлі. Крім того, на відміну від радянських часів, сьогодні архітектори мають право авторського підпису. А тому те, що «налипає» на новобудови переважно зроблено за згодою автора, для якого проєкт може бути менш важливим, ніж гроші.
Майбутнє цієї архітектурної форми залежить від державної політики стосовно балконів. Сьогодні більшість з них є нелегальними, але поки немає регулювання їхня кількість та розмір продовжують зростати. Люди стають більш заможними, будівельні матеріали більш доступними. Можливо, якщо через 20 років ці балкони почнуть завалюватися, це призведе до жорсткого регулювання та зміни суспільної думки.