У сучасному ритмі життя не завжди вистачає часу встигнути зробити все заплановане, а тому, щоб встигнути зробити якомога більше справ, ми уповноважуємо представника для вчинення певних дій.
Представництво – це правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов’язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Поняття, підстави представництва унормовані главою 17 Цивільного кодексі України (статті 237-250).
Представництво характеризується такими ознаками:
- цивільні права та обов’язки належать одній особі, а здійснюються безпосередньо іншою;
- представник вчиняє певні юридичні дії;
- представник діє не від свого імені, а від імені іншої особи;
- представник діє виключно у межах наданих йому повноважень;
- правові наслідки настають не для представника, а для особи, яку він представляє.
Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів.
Представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.
Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє.
Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Представництво, що виникає на підставі договору, називають добровільним і договірним.
Представництво, яке виникає на підставі закону, називається законним і обов’язковим. Обов’язкове представництво виникає у випадках, коли і представник, і межі його повноважень встановлюються законом, незалежно від волі особи, яку представляють.
Представництво, яке виникає на підставі акту органу юридичної особи, вважаються правовідносини, у яких представник діє від імені та в інтересах юридичної особи, яку він представляє.
Більш детальні характеристики щодо кожного виду представництва будуть надані в наступних публікаціях.