У січні 2016 року позивач звернувся до Товариства з приводу повернення земельної ділянки в зв'язку із закінченням строку договору оренди землі від 02 січня 2011 року строком на 5 років. Позов мотивовано тим, що відповідач відмовився повертати земельну ділянку позивача оскільки «термін дії договору оренди землі 2011 року … закінчується 25 червня 2017 року, тобто через 5 років з моменту державної реєстрації договору оренди землі 2011 року, яка була здійснена 25 червня 2012 року.
Судом першої інстанції позов був задоволений. При цьому суд зауважив, що посилання відповідача на необхідність рахувати строк дії договору оренди землі 2011 року з часу його державної реєстрації не заслуговують на увагу, оскільки відповідач приступив до виконання умов цього договору з 02 січня 2011 року і фактично користувався земельною ділянкою позивача до дня державної реєстрації цього договору. На обґрунтування свого рішення суд послався, зокрема, на правовий висновок Верховного Суду України у справі № 6-162цс13, відповідно до якого моментом укладення угоди є скріплення підписами сторін істотних умов договору оренди. В момент державної реєстрації набирає чинності (набуває юридичної сили) договір, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати моменту укладання договору.
Суд апеляційної інстанції погодився з таким рішенням, додатково пославшись також на правові висновки ВСУ, викладені у постановах від 06 березня 2013 року у справі № 6-5цс13, від 25 грудня 2013 року у справі № 6-118цс13 які згідно із ст. 360-7 ЦПК України 2004 є обов'язковими для застосування судом апеляційної інстанції.
Втім, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду наведені судові рішення скасував і прийнявнове рішення, яким відмовив у задоволенні позову до Товариства.
При цьому Верховний Суд виходив з того, що строк дії договору оренди земельної ділянки починається після набрання таким договором чинності, а не з моменту його укладення. За змістом статей 18 та 20 Закону про оренду землі, які підлягають застосуванню до договору оренди земельної ділянки згідно з вимогами статті 792 ЦК України, укладений договір оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації та набирає чинності після такої реєстрації. Набранням договором чинності є момент у часі, коли починають діяти права та обов'язки по договору, тобто коли договір як підстава виникнення правовідносин, виражена (оформлена) у письмовій формі, в якій зафіксовані умови договору, породжує правовідносини, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін при укладенні цього договору.
Отже, на момент звернення позивача до відповідача з вимогою повернути земельну ділянку позивача строк дії договору оренди землі 2011 року щодо земельної ділянки позивача не закінчився, оскільки він закінчується 25 червня 2017 року. Тому вимоги позивача були безпідставними.
Не можна назвати чітким і прозорим аналіз Верховним Судом попередніх судових рішень в подібних справах, але стає ясним, що тепер суди будуть змушені керуватись саме цим правовим висновком.
У зв’язку з цією справою доречно нагадати, що відповідно до чинного Закону України «Про оренду землі» державній реєстрації відповідно до закону підлягає право оренди земельної ділянки. Щодо реєстрації саме договору, то відповідно до цього Закону державній реєстрації підлягать договори оренди земельної ділянки державної або комунальної власності, а також договори суборенди земельної ділянки. В статті 17 Закону (в редакції Закону № 191-VIII від 12.02.2015) прямо зазначаються, що об’єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.
Аналізуйте судовий акт: Строк дії договору оренди землі починається з моменту його укладання - підписання сторонами, а НЕ державної реєстрації (ВСУ від 19 лютого 2014р. у справі № 6-162ц13)